Вівторок, 24.10.2017, 02:32

Ви увійшли як Гість | Група "Гости"
Головна » 2016 » Серпень » 12 » В пам'ять про колегу
09:55
В пам'ять про колегу

   

   Володимир Миколайович Мельниченко народився 13 березня 1934 року в селі Мінейки Коростишівського району Житомирської області.

       На його долю випали важкі воєнні та після воєнні роки. Під час окупації маленький Володя звернув увагу на те що німецький лікар який був розквартирований у їхньому будинку надавав медичну допомогу військовим і цивільному населенню, цей факт дуже вплинув на вибір майбутньої професії.

      Після війни у 1952 році Володимир Миколайович вступає до Вінницького державного медичного інституту який закінчив в 1958 році та був направлений на посаду головного лікаря Новокузьминської дільничної лікарні Урматюбського району Казахської РСР де за сумісництвом працював хірургом.

 Жага до знань та непереборне бажання займатися хірургією 1960 році   Володимир Миколайович проходить курси первинної спеціалізації по хірургії на базі Павлодарської обласної лікарні  після курсів був направлений на посаду хірурга Михайлівської дільничної лікарні, в липні цього ж року був призначений на посаду головного лікаря цієї ж лікарні.

       В 1962 році пройшов 4 –х місячні курси  спеціалізації по урології на факультеті удосконалення лікарів Казахського медичного інституту м. Алма-Ата.

В жовтні 1963 року   лікар Мельниченко був призначений заступником головного лікаря по медичні частині у Віньковецькій лікарні, а в 1965 році був призначений завідувачем хірургічного відділення Віньковецької центральної районної лікарні.

    З цього часу  формується постать людини яка створила хірургічну школу Віньковеччини через горнило якої пройшли багато відомих лікарів.

  Лікар як особистість та спеціаліст повинен все життя вчитись та удосконалювати свої професійні та особисті якості. Володимир Миколайович не тільки сам навчався але й передавав свої знання та навички своїм колегам. Створюючи різні напрямки в хірургії, зокрема: розвинув та підняв на належний рівень травматологічну, урологічну, гінекологічну служби.

     За час роботи Володимир Миколайович  нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора, Орденом Знак Пошани, Орденом Леніна, та отримав почесне звання «Заслуженого Лікаря України». Неодноразово нагороджувався Грамотами Обласної та Районної адміністрацій, був занесений на Району дошку пошани, відмічений почесною відзнакою «За заслуги перед Хмельниччиною» .

   Хірургія то не тільки шана та вдячність то постійні стреси та душевні переживання. Роботу хірурга можна охарактеризувати віршованими рядками:

          Іти щодня на бій зі смертю – й не кожен раз перемагати.

          І ще одну діставши жертву самому безліч раз вмирати.

   Будучи великим життєлюбом, борячись за життя та здоров’я Віньківчан беручи на себе  відповідальність за прийняття важливих рішень Володимир Миколайович жертвував своїм здоров’ям, що вартувало йому хворого серця. Людина жила за принципом :Світячи другим-згораю сам.

     Віньковеччина втратила великого земляка,але вічною буде про нього пам'ять. Його досвід та  приклади мудрих вчинків стануть у нагоді не одному поколіню лікарів нашого краю.

      Висловлюємо щирі  співчуття родині покійного,поділяємо ваше горе. Він був щасливим чоловіком,батьком ,дідусем. Розуміємо гіркоту втрати усіх,хто знав,любив і поважав Володимира Миколайовича

    Нехай милосердний Господь упокоїть його душу у Своїх небесних оселях,там де спочивають праведні.

Вічна пам'ять залишиться у наших серцях.        

Переглядів: 97 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]